Моделюється культурно-історичний тип сучасної епохи "особистість - Світ Людини - культура" і його функціонально-"інобуттєвий" варіант "суб'єкт - історія - цивілізація".

Проаналізовано образ Христа в українській культурі від доби Київської Русі до сьогодення. Досліджено зразки агіографічної літератури, творчості П.Могили, Л.Барановича, Г.Сковороди, М.Гоголя, Л.Українки, представників сучасного мистецтва, а також пам'ятки української іконографії.

Висвітлено діяльність європейського суду з прав людини, а також підприємницьку діяльність як право людини в Україні. Проаналізовано особливості формування у працівників міліції толерантного ставлення до представників маргінальних груп населення, а також застосування права інтелектуальної власності в галузі інформації. Розглянуто проблеми дотримання прав людини щодо нелегальних мігрантів, а також моніторингу прав дитини. Охарактеризовано гендерну освіту державних службовців як засіб формування та реалізації державної політики забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Освещены деятельность европейского суда по правам человека, а также предпринимательская деятельность как право человека в Украине. Проанализированы особенности формирования у работников милиции толерантного отношения к представителям маргинальных групп населения, а также использования права интеллектуальной собственности в области информации. Рассмотрены проблемы соблюдения прав человека относительно нелегальных имигрантов, а также мониторинга прав ребенка. Охарактеризовано гендерное образование государственных служащих как способ формирования и реализации государственной политики обеспечения равных прав и возможностей женщин и мужчин в государстве.

Розглянуто предмет філософії з точки зору принципової єдності філософського знання та з огляду на визначення філософії, історії філософії та історико-філософської доби. У межах представленого розуміння предмета філософії надано характеристику історичних типів європейського філософування від античності до сьогодення.

Систематизовано деякі традиційні стереотипи освітньої політики Світу Людини як окремого культурно-історичного типу. Дослідження здійснено з урахуванням освітньої стратегії ЮНЕСКО й національних пріоритетів України на тлі глобальних викликів ХХI ст.

Послідовно визначено методично "навантажені" поняття мовленнєвої діяльності, структури комунікативного акту, тексту (в тому числі педагогічного та навчального), на підставі чого формуються основні вимоги до ефективної (передусім навчальної) комунікації.

На тлі сучасної моделі філософування розглянуто методологічну проблему аналізу європейської філософії в контексті окремих історико-філософських епох з огляду на їх вихідну міфологічну установку.

Розглянуто проблеми філософського спілкування з мудрістю, співвідношення філософії та історії філософії, поняттєвого та структурного аналізу речі, періодизації європейської філософії як єдиного культурного проекту. Уточнено поняття предмета філософії, історико-філософської епохи та філософських практик. Проаналізовано "чотирипринципну" модель смислу мудрості в аспекті її формальної, матеріальної, рушійної й цільової причини та з огляду на їх історичні інтерпретації. Наведено інструментальне, змістовне та "причинне" визначення європейської філософії як життєвої справи.

Розглянуто проблеми історичної цілісності імені "філософія", змістовних кордонів історії європейської філософії, а також зв'язку філософії та позафілософського досвіду філософа. Надано визначення філософії як життєвої справи філософа. Історію філософії інтерпретовано як синтез "теорії" та "історії" засобами самої "теорії"; "теорії" та "історії" засобами самої "історії" та "теорії" та "історії" засобами самого синтезу. Наведено загальнофілософські наслідки з вихідної досвідної даності речі, а також існування різноманітних філософських учень і відмінностей у філософській інтерпретації світу. В результаті філософія постає як результат осягання позафілософського досвіду символічної зустрічі з Абсолютом.

Проаналізовано процес становлення і розвитку філософської освіти (ФО) на українських землях, висвітлено етапи її історії та проблеми сьогодення. Описано вольфіанську систему ФО та особливості її рецепції викладачами Києво-Могилянської академії. Розкрито філософські, методологічні та методичні засади бібліологічної освіти в Київській духовній академії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Увагу приділено університету св. Володимира в історії вітчизняної ФО, а також ФО в радянській Україні (1920-ті - середина 1980-х рр.), трансформації ФО в Україні у 1986 - 1995 рр. Висвітлено перспективи ФО в державі у контексті стратегічних завдань ЮНЕСКО в галузі філософії у сучасний період, освітній потенціал історико-філософської біографістики.

Проблему здійснення права на освіту розглянуто на тлі визначення модельних показників сучасного Світу Людини та облаштованого ним освітнього простору з усіма його внутрішніми суперечностями й конфліктами; у світлі взаємодії права на освіту з правом на працю і правом на розвиток; у контексті глобальної кризи, "Цілей розвитку тисячоліття" й автономії університетів.

З урахуванням європейського досвіду інтерпретації античності як окремого культурно-історичного типу, основних складових античного міфу та їх відображення в античній філософії визначено загальні інтуїції античного космосу як історично першого "культурного світу" європейців.

З урахуванням аксіоматики та правового забезпечення сучасного Світу Людини, а також економічного та правозахисного підходу до освіти розглянуто міжнародний порядок денний щодо освіти, в тому числі так званий "Болонський процес". Надано визначення права на освіту як гарантованої державою можливості самоідентифікуватися через знання. Проаналізовано складні взаємостосунки між вищою освітою і ринком праці та задіяні тут специфічні мови спілкування. Сформульовано вимоги до держави як традиційного "перекладача" діалогу між бізнесом та освітою, а також відповідні національні пріоритети України.